Словник української мови (1927)/гиря
| ◀ гирюватий | Словник української мови Г гиря |
гирявий ▶ |
|
Ги́ря, рі, ж. 1) Низко остриженный. Бач чого гирі забажалось: кісничків. Ном. № 5343. Забравши деяких троянців, обсмалених, як гиря, ланців, п'ятами з Трої накивав. Котл. Ен. I. 5. 2) Гиря. *3) Осмоленный шар. Сл. Нік. Ум. Ги́ронька. Ой гиронька ложки мила, тонкий хвартух замочила. Грин. III. 683.