Словник української мови (1927)/гинути
◀ гинкий | Словник української мови Г гинути |
гинчий ▶ |
|
Ги́нути, ну, неш, гл. Погибать, умирать; о скотине: дохнуть, пропадать, исчезать. Без гетьмана військо гине. Ном. № 751. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине, піде в свою Московщину, а дівчина гине. Шевч. 65. Тисячами гинуть голоднії люде. Шевч. 331. Дурно тільки слова твої гинуть. МВ. II. 62.