Словник української мови (1927)/гилити

by Борис Грінченко

◀ гилистий

Словник української мови Борис Грінченко Г гилити

гилка ▶

Київ: Горно, 1927

Гили́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Подбивать мяч ги́лкою. 2) Бить палкою сви́нку (деревянный шар) в игре в ги́лку. Ив. 13. 3) Бить, колотить. Він усіх гилить, нікому не змиряє. Екатериносл. у. 4) Много набирать, накладывать и т. д. Лохв. у. *5) Подбивать, подталкивать (для кого-ниб.). Сам кинув око на невістку, чи гилить її комусь. Черемш. «Верх.».