Словник української мови (1927)/гетьманський

Гетьма́нський, а, е. Гетманский. Візьміть мої гетьманськії клейноди, панове. Шевч. 573. Для обозначения красоты. А був хороший із себе дуже: високе чоло гетьманське. МВ. I. 152.