Словник української мови (1927)/гетьман
◀ гетька | Словник української мови Г гетьман |
гетьманенко ▶ |
|
Ге́тьма́н, на, м. Гетман. Без гетьмана військо гине. Ном. № 751. Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький починив, що з ляхами із мостивими панами у Білій Церкві замирив. АД. II. 110. Ум. Гетьма́нонько. К. ПС. 21.