Словник української мови (1927)/гембіль
◀ гембелювати | Словник української мови Г гембіль |
гемблювальний ▶ |
|
*Ге́мбіль, лю, м. Шумная возня, история; крик-гам, брань. Вона од страху підняла такий гембіль. Наробив гембілю, на другій вулиці чули. Крим.