Словник української мови (1927)/гвоздик
| ◀ гвіздок | Словник української мови Г гвоздик |
гвоздика ▶ |
|
Гвозди́к, ка, м. 1) Раст. а) Гвоздика, Dianthus. Вх. Пч. I. 10. (Вінки) з гвоздиків та чорнобривців. Левиц. I. 188. б) Мн. Tagetes erecta L. ЗЮЗО. I. 138. Tagetes patula L. ЗЮЗО. I. 166. 2) Пряность: гвоздика, caryophyllus aromaticus. МУЕ. I. 109. Ум. Гвозди́чок.