Словник української мови (1927)/гатити
| ◀ гатинець | Словник української мови Г гатити |
гатитися ▶ |
|
Гати́ти, гачу́, тиш, гл. 1) Гатить, запруживать, мостить. Мости мостили, греблі гатили. Макс. (1849). 55. Я греблю гачу. Чуб. I. 127. Хоч греблю гати (Так много). Ном. № 7666. 2) Накладывать в большом количестве. І на віщо стілько дров гатити в грубу? 3) Бить, колотить, рубить. Молотом гатити. Гн. II. 49. І ногами товче, і кулаками гатить. Св. Л. 286. 4) Стрелять сильно; напр., из пушек. Із рушниць стріляли, другі з муширів гатили. Мкр. Н. 34.