Словник української мови (1927)/гарюкати
| ◀ гарюкання | Словник української мови Г гарюкати |
гарюкнути ▶ |
|
Гарю́кало, ла, м. и с., гарю́кання, ня, с., гарю́кати, -ся, каю, -ся, єш, -ся, одн. в. гарю́кнути, кну, неш, гл. = Гари́кало, гари́кання, гари́кати, ся, гари́кнути. З тими наймичками, треба все гарюкатись, сваритись. Левиц. I. 475.