Словник української мови (1927)/гармидер

by Борис Грінченко

◀ гармашний

Словник української мови Борис Грінченко Г гармидер

гармидерник ▶

Київ: Горно, 1927

Гарми́дер, ру, м. Шум, крик, тревога, беспорядок, смятение. Гармидер, галас, гам у гаї. Шевч. 334. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка. Г. Арт. (О. 1861. III. 103).