Словник української мови (1927)/гардувати

by Борис Грінченко

◀ гардовина

Словник української мови Борис Грінченко Г гардувати

гарель ▶

Київ: Горно, 1927

Гардува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Запруживать. Гардувати у ставку воду. Лубен. у. 2) Быть перевозчиком. 3) Находиться. До лісу почвалав, де гардував Евандр з попами. Котл. Ен. V. II.