Словник української мови (1927)/ганяти
| ◀ ганяння | Словник української мови Г ганяти |
ганятися ▶ |
|
Ганя́ти, ня́ю, єш, гл. 1) Гонять, понуждать к ходу. Хлопці раз-у-раз сюди ганяють волів до водопою. — Його й наняв левади доглядати, проклятих горобців та гав ганяти. Гліб. 2) Гонять, преследовать, травить, сгонять. Ганяють, як солоного зайця. Ном. № 10071. У хаті — хоч вовків ганяй, — холодно. Ном. № 638. 3) Много бегать в хлопотах, суетиться. Цілісенький день ганяв сьогодня і нічого не пощастило зробити. — Чого ти ганяєш, як навіжений? *4) Носиться, бегать без дела. Де це ти ганяєш цілий день, хлопче?! Херс. Нік. 5) Гоняться, добиваться, искать. За великою добиччу ганяє. Макс. (1849). 31.