Словник української мови (1927)/галювати

by Борис Грінченко

◀ галювання

Словник української мови Борис Грінченко Г галювати

галябарда ▶

Київ: Горно, 1927

Галюва́ти, лю́ю, єш, гл. 1) Тащить судно против воды людьми или лошадьми. Чер. у. 2) Рыскать. Галювали ціле літо по полю. Чуб. III. 239. 3) Пустовать, быть незанятым. Чого в тебе город галює, — хиба нема чого посадити?