Словник української мови (1927)/галунити
◀ галунина | Словник української мови Г галунити |
галунка ▶ |
|
Галу́нити, ню, ниш, гл. 1) Мочить в растворе квасцев. Чуб. III. 15. Крашанки галунять, а тоді варять у кірці. Черниг. у. *2) Квасцевать (красить, квасить, дубить). Сл. Дубр.