Словник української мови (1927)/гайда
| ◀ гайворонячий | Словник української мови Г гайда |
гайдабура ▶ |
|
I. Гайда, ди, 1) м. и ж. Повеса. Аф. 352. 2) ж. Флейта. Угор.
II. Га́йда! меж. Марш! вперед! Була колись правда, пожила — та й гайда. Ном. № 6708. Осідлаєм буланого та й гайда в дорогу. Шевч. 246.