Словник української мови (1927)/гай
| ◀ гаїти | Словник української мови Г гай |
гай-гай ▶ |
|
Га́й, га́ю, м. Роща, небольшой лес. Вас. 206. По гаєві усякий птах літає. Греб. 390. Густий гаю, густий — не прогляну. Мет. 66. Ум. Гайо́к, гайо́чок. Гайок зелененький. Шевч. 411. Ходить милий по гайочку, виграває в сопілочку. Чуб. V. 42.