Словник української мови (1927)/гадюка
| ◀ гадюк | Словник української мови Г гадюка |
гадюра ▶ |
|
Гадю́ка, ки, ж. 1) Гадюка, Vipera berus. Вилазить гадюка та й сичить. Рудч. Ск. I. 146. Гадюк умію замовлять. Котл. Ен. III. 13. Нехай мої руці поїдять гадюці. Грин. III. 266. 2) Гадина, змея. Даю вам силу наступати на гадюки. Єв. Л. X. 19. 3) Употребляется как бранное слово. Ум. Гадю́чка.