Словник української мови (1927)/віщувати

by Борис Грінченко

◀ віщування

Словник української мови Борис Грінченко В віщувати

віщук ▶

Київ: Горно, 1927

Віщува́ти, щу́ю, єш, гл. 1) Предвещать, предсказывать. Пугач або сич біду віщує і найпаче пожежу. Ном. № 13405. *2) Вещать, чуять. Віщує думонька смутная, що ти, дівчино, не моя. Рудан.