Словник української мови (1927)/вітка

by Борис Грінченко

◀ вітистий

Словник української мови Борис Грінченко В вітка

вітки ▶

Київ: Горно, 1927

Ві́тка, ки, ж. 1) Ум. от ві́та. Калинова вітка, як рідная тітка. Ном. № 12398. Хороша, як вітка. Ном. № 8425. 2) Отрасль; потомок. Княжа острозьке, Ізяславська вітка. К. Бай. 9. 3) Приток. Вітки Дніпровії. 4) Надставка к короткой ступице в колесе. Переясл. у. 5) То же, что и леща́та 3 б, но колья стягиваются обручем, сплетенным из лозы; это называется: ві́тку наби́ти. Лебед. у. (Лобод).