Словник української мови (1927)/вінок

by Борис Грінченко

◀ віно

Словник української мови Борис Грінченко В вінок

віночкуватий ▶

Київ: Горно, 1927

Віно́к, нка́, м. 1) Венок. Єдин цвіт не робить вінка. Ном. № 5270. Голе й босе, а голова в вінку. Ном. № 11192. У його в дворі — як у віночку. Ном. № 14010. 2) Девство, девственность. Загуби́ти віно́к. Потерять девственность. Чуб. Удівонька свою дочку била: де ти, дочко, вінок загубила? Нп. 3) Віно́к цибу́лі. Вить со вплетом луковиц. Грин. I. 282. На горищі два вінки цибулі. Г. Барв. 435. *4) Венец (брачный). Подякуєш, як поблагословимо під вінок. Лепкий.