Словник української мови (1927)/вільний
| ◀ вільготно | Словник української мови В вільний |
вільність ▶ |
|
Ві́льний и во́льний, а, е. Свободный, вольный. Прийди, прийди, божевільний, тепер мені вечір вільний. Грин. III. 652. Світ ві́льний, — не ві́льний (кому). Свободен, несвободен (кто). А чи її вбито, чи голову знято, а чи її світ не вільний ні в буддень, ні в свято. Грин. III. 560. На́че ті́льки йому́ світ ві́льний. Как-будто только ему можно делать что угодно. Ввійде в коршму і наче лиш йому світ вільний: ходить, руками розмахує, «водки!» крикне. Св. Л. 169. *Ві́льний слуха́ч. Вольнослушатель. Сл. Нік.