Словник української мови (1927)/вікувати
◀ вікопомність | Словник української мови В вікувати |
віл ▶ |
|
Вікува́ти, ку́ю, єш, гл. Проводить жизнь. Уже ж мені у тебе не вік вікувати, тільки одну та ніченьку переночувати. Мет. Паничі не вікуватимуть на чужині, приїдуть. МВ.