Словник української мови (1927)/відьма
| ◀ відщіпатися | Словник української мови В відьма |
відьмак ▶ |
|
Ві́дьма, ми, ж. *(род. пад. мн. відьо́м). 1) Ведьма. Гірша відьма вчена, як родима. Ном. № 235. *Відо́ма ві́дьма. Заведомая ведьма. Сл. Нік. 2) Бабочка махаон, длиннохвостка, Papilio machaon. Радом. у. 3) Род карточной игры, подобной русскому фофану. КС. 1887. VI. 464. Ув. Ві́дьмище, відюга́, відюха́. Г. Барв. 449. Ту хату я знайшов одначе, в которій відьмище жила. Алв. 83. Проклята відюха причарувала. К. ПС. 46.