Словник української мови (1927)/відшпилити
| ◀ відшпандорити | Словник української мови В відшпилити |
відшпилювати ▶ |
|
Відшпи́лювати, люю, єш, сов. в. відшпили́ти, лю́, лиш, гл. Отшпиливать, отшпилить, отколоть приколотое (булавкой и пр.).
| ◀ відшпандорити | Словник української мови Борис Грінченко В відшпилити |
відшпилювати ▶ |
|
Словник української мови — В
відшпилити
Борис Грінченко
1927
Відшпи́лювати, люю, єш, сов. в. відшпили́ти, лю́, лиш, гл. Отшпиливать, отшпилить, отколоть приколотое (булавкой и пр.).