Словник української мови (1927)/відтобурчити
| ◀ відтіняти | Словник української мови В відтобурчити |
відтовкувати ▶ |
|
Відтобу́рчити, чу, чиш, гл. = Відстовбу́рчити. Окунь одтобурчить пірця та хвостом повернеться, то щука й не візьме. Рудч. Ск. II. 112.