Словник української мови (1927)/відсуджувати
| ◀ відсуватися | Словник української мови В відсуджувати |
відсунути ▶ |
|
Відсу́джувати, джую, єш, сов. в. відсуди́ти, джу́, диш, гл. 1) Присуждать, присудить на чью пользу. Вам громада відсудила. Мир. Пов. I. 164. Одсудили мою землю бог знає й кому. Мир. ХРВ. 220. 2) Отсоветовать, советами или наговорами отбивать, отбить, отстранить одного от другого. Відсудилисьте мого друга від мене. Грин. III. 251. Нема того, що любила, і немає, і не буде — одмовили вражі люде, одраїли, одсудили, щоб ми в парі не ходили. Грин. III. 179. 3) — від ко́го що. Отсуждать, отсудить у кого что. Сл. Правн. М.