Словник української мови (1927)/відстоювати

by Борис Грінченко

◀ відсторь

Словник української мови Борис Грінченко В відстоювати

відстояний ▶

Київ: Горно, 1927

Відсто́ювати, сто́юю, єш, сов. в. відсто́яти, сто́ю, їш, гл. 1) Простаивать, простоять. Побравсь до церкви, одстояв службу. МВ. (О. 1862. I. 91). 2) Відсто́яти но́ги. От долгого стояния получить отек ног. Левиц. I. 147. Сідайте, бо ноги відстоїте. Г. Барв. 215. 3) Отстаивать, отстоять, защищать, защитить. Я оце вас усе одстоював. Мир. Пов. I. 141.