Словник української мови (1927)/відробіток
◀ відробити | Словник української мови В відробіток |
відроблений ▶ |
|
Відробі́ток, тку, м. = Відро́бок. Позичте… карбованця на відробіток. Левиц. I. 69. Ти б позичив у кого небудь на відробіток. О. 1861. XI. 111.