Словник української мови (1927)/відроблювати
| ◀ відроблений | Словник української мови В відроблювати |
відробляти ▶ |
|
Відробля́ти, ля́ю, єш, відро́блювати, люю, єш, сов. в. відроби́ти, блю́, биш, гл. 1) Отрабатывать, отработать. Чи не зорали б ви мені? Я б уже вам відробив. Рудч. Ск. II. 9. Иногда просто взамен работы получить что-либо. Хомина жінка одробила десь курочку і приносе додому. Мнж. 66. Одробить де пшінця або прісця та зварить кулешик. Грин. II. 177. 2) При помощи волшебства уничтожать, уничтожить сделанное, возвращать, вернуть к прежнему состоянию. Я поробив їх вовками, а одробити не зумію. ХС. VII. 455. Хто одробе мою дочку од цього, що їй по