Словник української мови (1927)/відпроваджувати
| ◀ відпровадження | Словник української мови В відпроваджувати |
відпроваження ▶ |
|
Відпрова́джувати, джую, єш, сов. в. відпрова́дити, джу, диш, гл. 1) Отправлять, отправить, отсылать, отослать, отвести; спроваживать, спровадить, прогнать. Завтра відпровадить у Прилущину двісті жолнірів, щоб вони спалили Ржавець. Стор. МПр. 99. 2) Проводить, провести. Нам пошли, боже, вік і здоров'я, щоб цей празник одпровадить, нового году діждать легенько. Ном. № 11573. *Гетьман хотів відпровадити царя, але цар не дозволив. Лепкий.