Словник української мови (1927)/відправити

by Борис Грінченко

◀ відправа

Словник української мови Борис Грінченко В відправити

відправляти ▶

Київ: Горно, 1927

Відправля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відпра́вити, влю, виш, гл. 1) Отправлять, отправить, отсылать, отослать. Тяжко, тяжко мені тебе з дому одправляти. Макс. (1849). 7. Одправила-сь чесних хлопцей, та чекай донині: тепер підеш за такого, котрий пасе свині. Гол. IV. 510. 2) Рассчитывать, удалять (служащих). 3) Отправлять, отправить, отбывать, отбыть. Ой він пішов до ляшеньків служби відправляти. Макс. 4) Совершать, совершить богослужебный обряд. Одправив отець Яків утреню. Г. Барв. 190. Заховав дід бабу і похорон одправив. Рудч. Ск. II. 54. Похорон одправляти. АД. I. 117.