Словник української мови (1927)/відпом'янути

by Борис Грінченко

◀ відпомповувати

Словник української мови Борис Грінченко В відпом'янути

відпорина ▶

Київ: Горно, 1927

Відпомина́ти, на́ю, єш, *сов. в. відпом'яну́ти, ну́, не́ш, гл. Помянуть (церковным поминовением). Кому се зостанеться, той і спасибі скаже, і відпоминає нас. Кв. I. 118. Умер той дід, поховали, відпоминали. Г. Барв. 196. Одпоминають попи мою душу. КС. 1882. X. 24.