Словник української мови (1927)/відполовинити
| ◀ відполіскувати | Словник української мови В відполовинити |
відполовинювати ▶ |
|
Відполови́нювати, нюю, єш, сов. в. відполови́нити, ню, ниш, гл. Брать, взять чего половину. Хазяйко, дай на онучі! — Не дає… Я найшов драночку, одполовинив собі, взяв, а то їй на пелюшки покинув. Г. Барв. 405.