Словник української мови (1927)/відмінок
| ◀ відмінність | Словник української мови В відмінок |
відмінча ▶ |
|
Відмі́нок, нка, м. 1) = Відмі́на 5. Чуб. I. 193. Скік в стремена, давай драла… Аж що за одмінок? — Стріха в хмарах заблищала і стоїть будинок. Г. Арт. (О. 1861. III. 106). Який же його одмінок уторопає, що він верзе! О. 1861. III. 88. *2) Сорт, вид. 3) Грам. Падеж. Сл. Нік.