Словник української мови (1927)/відмикати

Відмика́ти, ка́ю, єш, сов. в. відімкну́ти, ну́, не́ш, гл. Отпирать, отпереть. Одмикай скриню. ЗОЮР. I. 257. Прийшов і двері відмикає. Шевч. Оддай, сину, райські ключі… відімкнути рай і пекло. ЗОЮР. 243.