Словник української мови (1927)/відлуплювати
| ◀ відлупити | Словник української мови В відлуплювати |
відлуплюватися ▶ |
|
Відлу́плювати, люю, єш, сов. в. відлупи́ти, плю́, пиш, гл. Отлупливать, отлупить, отковыривать, отковырять. Тая земля, що він відлупив, взяла та й розсипалась. Чуб. I. 144.