Словник української мови (1927)/відлигнути
| ◀ відлига | Словник української мови В відлигнути |
відлигти ▶ |
|
Відли́г(ну)ти, ну, неш, гл. 1) Потеплеть, отсыреть. Оце після дощу земля відлигла. Черниг. г. 2) — на се́рці. Легче сделаться на душе. Нехай трохи одлигне на серці. О. 1862. V. 58.