Словник української мови (1927)/відкусювати
◀ відкусити | Словник української мови В відкусювати |
відкушувати ▶ |
|
Відку́шувати, шую, єш *и відку́сювати, сюю, єш, сов. в. відкуси́ти, шу́(сю), сиш, гл. Откусывать, откусить. Собака собаці хвоста не одкусить. Ном. № 7954.