Словник української мови (1927)/відколупнути
| ◀ відколуплювати | Словник української мови В відколупнути |
відколупувати ▶ |
|
Відколу́плювати, люю, єш, відколу́пувати, пую, єш, сов. в. відколупа́ти, па́ю, єш, гл. Отковыривать, отковырять. Одколупали грудку (каші). Грин. I. 33.