Словник української мови (1927)/відкинутися
| ◀ відкинути | Словник української мови В відкинутися |
відкіль ▶ |
|
Відкида́тися, да́юся, єшся, сов. в. відки́нутися, нуся, нешся, гл. 1) Откидываться, откинуться, отбрасываться, отброситься. Голова одкидалась назад. Левиц. I. 520. 2) Отстраняться, отстраниться, отказываться, отказаться, отшатываться, отшатнуться, отрекаться, отречься. Вона одкинеться од його. Левиц. Пов. 276. 3) *— в чому́. Отражаться, отразиться. Все те одкидалося, одбивалося в тихій воді. Левиц. I. 92. 4) Принимать, принять прежний вид (после превращения во что). Він перекинувся вовком та одкинутися назад не вміє. Ромен. у. 5) Отворяться, отвориться. Ворота… раз одкинуться, — стоятимуть і ніч настіж. МВ. (О. 1862. I. 97).