Словник української мови (1927)/відвійок
| ◀ відвідціль | Словник української мови В відвійок |
відвінувати ▶ |
|
Відві́йок, йка, м., иногда во мн. ч. відві́йки. Щуплое зерно, которое при веянии падает в средине между мякиною и полновесным зерном. Мнж. 187. Бідний (сіє) самий послід, уже одвійок од пшениці. Грин. II.