Словник української мови (1927)/відволожувати
◀ відволожити | Словник української мови В відволожувати |
відволожуватися ▶ |
|
Відволо́жувати, жую, єш, сов. в. відволо́жити, жу, жиш, гл. 1) Делать, сделать влажным. Вас. 153, 176. Треба табак одволожити. (Залюбовск.). 2) Облегчать, облегчить, утешать, утешить. Лавр. 113. См. прим. при слове Відволо́га.