Словник української мови (1927)/відвихуватися
| ◀ відвихнутися | Словник української мови В відвихуватися |
відвичити ▶ |
|
Відви́хуватися, хуюся, єшся и відвиха́тися, ха́юся, єшся, сов. в. відвихну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Отлучаться, отлучиться на короткое время. От, увечері дід з бабою кудись відвихнулись, а дочка й давай шукать. Рудч. II. 35. *2) Отбрыкиваться, отмахиваться, отмахнуться. Я до єї з ділом, а вона відвихується — слухать не хоче. Пир. у., Конон.