Словник української мови (1927)/відбуча

by Борис Грінченко

◀ відбутний

Словник української мови Борис Грінченко В відбуча

відвага ▶

Київ: Горно, 1927

Відбу́ча, чі, ж. = Відбу́ток. Нехай дурний мужик на всіх робить, за всіх платить, хай одбуває одбучі. Мир. ХРВ. 387. Я відбуду за гріхи відбучу. К. ПС. 139.