Словник української мови (1927)/віда
| ◀ від | Словник української мови В віда |
відав ▶ |
|
Ві́да, ди, ж. Весть, слух. Хто тобі сказав? — Посилала я сороку білобоку, а вона мені принесла дві віди під правим крильцем: одну про Данила, а другу про Кирила. МВ. I. 89.