Словник української мови (1927)/від'їздний

by Борис Грінченко

◀ від'їздити

Словник української мови Борис Грінченко В від'їздний

від'їсти ▶

Київ: Горно, 1927

Від'їздни́й, а́, е́. Который на от'езде, прощальный. Так може, діду, й од'їздної (чарки)? О. 1862. I. 51. Від'їздне́ = Відклінне.