Словник української мови (1927)/від'їдати

by Борис Грінченко

◀ відітхнути

Словник української мови Борис Грінченко В від'їдати

від'їдатися ▶

Київ: Горно, 1927

Від'їда́ти, да́ю, єш, сов. в. від'їсти, їм, їси́, гл. 1) От'едать, от'есть. Розжалобивсь, як вовк над поросям: від'їв ніжки, та й плаче. Ном. № 4692. 2) Только сов. в. Кончить есть, с'есть. То беріть та їжте! — Я вже, каже, своє од'їв. Грин. I. 53. 3) Наверстывать, наверстать потерянное в еде, с'ев разом. Їж, від'їдай за снідання, бо тобі й поснідати не довелось. Харьк.