Словник української мови (1927)/вівця

by Борис Грінченко

◀ вівторок

Словник української мови Борис Грінченко В вівця

вівчаренко ▶

Київ: Горно, 1927

Вівця́, ці́, ж. 1) Овца. Хто стається вівцею, того вовк ззість. Ном. № 3841. Вівцю стрижуть, а друга дивиться. Ном. № 3904. 2) Мн. Род детской игры. Ив. 59. Ум. Ове́чка, ове́ченька, ове́чечка. Женуть воли із діброви, овеченьки з поля. Мил. 115.