Словник української мови (1927)/вулиця
◀ вулик | Словник української мови В вулиця |
вуличанин ▶ |
|
Ву́лиця, ці, ж. 1) Улица. 2) Место, где собираются парни и девушки для пения, игр, танцев. В мене ненька нерідная, мене на вулицю не пускає. Мет. 328. *Де дівчата, там і вулиця. Заведеться вулиця, — Марина перша було подає голос. Неч.-Лев. «Дві моск.». Ум. Ву́личка, ву́личенька, ву́лонька. Тіснії вуличеньки, тіснії. Грин. III. 471.