Словник української мови (1927)/вузлик
◀ вузісінько | Словник української мови В вузлик |
вузлуватий ▶ |
|
Ву́злик, ка, м. 1) Ум. от ву́зол. 2) Комок сбившейся глины. Глину на горшки треба розмішувать, бо в ній є вузлики, — так як камінці. Екатериносл. у. (Залюбовск.). Ум. Ву́зличок.